Поради батькам

Як діяти батькам, якщо дитина піддається булінгу?

Булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. (Стаття 173-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19#Text ).

Варто розрізняти булінг і конфлікт!

(Наказ Міністерства освіти і науки України «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування)» від 28.12.2019 № 1646 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-20#Text )

Конфлікт

Нерегулярність та випадковість (відсутністю злого умислу);

Баланс (рівність) сил між його учасниками, однаковий вплив на процес конфлікту, відносна рівність фізичних сил, соціального статусу, стану здоров’я тощо;

Розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль на його вирішення.

Булінг

Систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності);

Умисні дії (злий умисел);

Владний дисбаланс між кривдником і потерпілим;

Відсутнє розкаяння у кривдника

ВИДИ БУЛІНГУ

Вербальний

Це словесне знущання. Зазвичай це залякування або обзивання, погрози та інше психологічне насильство.

Фізичний

Це можуть бути стусани, удари, підніжки. Навіть легке штовхання, якщо воно повторюється багаторазово, теж вважається булінгом.

Соціальний

Це залякування або ізоляція дитини, коли її навмисно не допускають до участі в роботі групи.

Кібербулінг

Він полягає у звинуваченні з використанням образливих слів або брехні за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах.

Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, є:

замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

неврівноважена поведінка;

агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

різка зміна звичної для дитини поведінки;

уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;

відлюдкуватість, уникнення спілкування;

ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;

занижена самооцінка, наявність почуття провини;

поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;

демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;

схильність до пропуску навчальних занять;

відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;

депресивні стани;

аутоагресія (самоушкодження);

суїцидальні прояви;

явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);

намагання приховати травми та обставини їх отримання;

скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;

наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;

наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей.

Якщо ви впевнені, що ваша дитина піддається будь-якому виду булінгу, то:

згідно з наказом Міністерства освіти і науки України «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування)» від 28.12.2019 № 1646, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 за № 111/34394, визначено Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) — (далі - Порядок).

Відповідно до Порядку учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Ваше повідомлення не залишиться без уваги!

Також може зателефонувати на гарячі лінії та/або в інші установи.

гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000

дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

Національна поліція України 102

правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103

гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)

Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району.

Шановні батьки! Спілкуйтесь зі своєю дитиною та підтримуйте її, будуйте довірливі стосунки з нею. Адже довіра може попередити цькування, допомогти дитині подолати булінг та його наслідки.

Особиста гігієна – запорука здоров’я

Здорове харчування для дітей: особливості та поради для батьків

Війна і ми: Як допомогти дитині заспокоїтися під час воєнних дій

Важлива інформація для батьків від Головного управління національної поліції в Харківській області

УВАГА ! КІБЕРБЕЗПЕКА!

Важко уявити сучасний світ без інтернету. Крім того, що Інтернет дозволяє тобі знайти потрібну інформацію, мережа значно розширює коло твого спілкування. Діти все частіше спілкуються через соціальні мережі, де щодня наражають себе на небезпеку.

Декілька важливих правил під час користування Інтернетом, про які варто нагадати дітям:

• Не давайте нікому своїх паролів.
• Не надавайте особистої інформації поштою чи в чатах без гострої на те потреби.
• Не реагуйте на непристойні та грубі коментарі, адресовані вам.
• Повідомляйте про ситуації в Інтернеті, які вас непокоять (погрози, файли певного місту, пропозиції).
• Відмовляйтесь від зустрічей з випадковими людьми, з якими познайомились в онлайні.
• Не діліться своїми фото з незнайомцями.
• Не повідомляйте інформацію про кредитки батьків (номер картки, термін дії та таємний код).
• Не викладайте фото квитків, на яких видно штрих-код чи QR-код.
• Не скачуйте та не встановлюйте невідомі програми за посиланнями, навіть якщо їх надали друзі.
• Встановлюючи перевірені програми, контролюйте, щоб на ПК не додались небажані програми.
• Не переглядайте інформацію за невідомими посиланнями (друзі, які ними діляться можуть не підозрювати про загрозу).
• Не відкривайте листи-спам, вони можуть містити віруси.

5 простих правил для батьків

1. Підвищуйте власну комп'ютерну та Інтернет-обізнаність. Опановуйте Інтернет разом із дитиною.
2. Станьте другом дитині у соціальній мережі.
3. Встановіть "Батьківський контроль".
4. Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.Регулярно оновлюйте антивірус.
5. Дитина має розуміти, що може розраховувати на підтримку та захист дорослих.

Поради батькам та опікунам щодо безпеки дітей онлайн

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКАМ

1. Не навчайте того, із чим ви самі необізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові й індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — це ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твер­дість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Учіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги: «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зро­би, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не лише про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте! Ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці і дозвілля.